Мене звати Ірина, і моє королівство — це кухня. Власне кажучи, один квадратний метр на стільниці, де стоїть моя надійна помічниця — мультиварка.

Сусідки здивовано хитають головою: «Ой, знову ти з нею возишся. Ось у нас газова плита, духовка…» А я лише легенько сміюся. Поки вони відтирають противні і наглядають за каструлями, я встигаю і насиченого борщу наварити, і плову розсипчастого, і чізкейка ніжнішого за хмарку.

Моя хитрість проста: вранці закинула в чашу овочі з м'ясом, виставила режим «Гасіння» — і до обіду можна байдикувати з горнятком кави, наводити лад у шафах чи доглядати квіти. Увечері чоловік, ледь вчувши запах, заходить на кухню: «І знову ти щось чаклуєш»

А я подаю на стіл соковиті тюфтельки в соусі. Мультиварка подає останній сигнал, пара йде — і в цьому є справжнє домашнє диво. Ніхто не не здогадується, що тут немає жодної пригорілої скоринки, а час йде лише на красиву подачу.

Справжня господиня — це не та, хто цілі дні біля плити. А та, хто смачно нагодувала всю родину і помила після себе одну крихітну чашу. І я це люблю.